Щодо окремих аспектів розуміння поняття “затримана особа”

Провадження обшуку житла, обшуку осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні, часто спонукає учасників цих різновидів слідчої (розшукової) дії оскаржувати отримані результати, оскільки відбулося порушення права на захист. Також сторонами кримінального провадження по-різному тлумачиться таке право слідчого, прокурора, як уповноваженість заборонити будь-якій особі залишати місце обшуку до його закінчення. Деякими захисниками воно тлумачиться як обмеження права на вільне пересування, що, на їхнє переконання, межує із фактичним затриманням особи. Як результат – окремими правниками відстоюється позиція про порушення права на захист у означеному випадку, тому в кримінальних провадженнях захисники просять визнати недопустимими докази, зібрані під час слідчих (розшукових) дій і похідні від них докази. З огляду на зазначене у цій публікації зроблено спробу спростувати припущення, що реалізація слідчим, прокурором свого права на заборону особі залишати місце обшуку до його закінчення може розглядатися як фактичне затримання

обшук домоволодіння, особистий обшук, освідування, допустимість доказів, фактичне затримання, обмеження права на вільне пересування, внесення відомостей в ЄРДР